Дейнега Микола (Никанор)

Владика Никанор (світське ім’я – Микола Дейнега) народився 8 грудня 1907 р. в с. Свистільники (нині – с. Світанок Івано-Франківського району, Івано-Франківська область). Після закінчення місцевої школи та гімназії в м. Станіслав (нині – м. Івано-Франківськ) обрав професію бухгалтера. Певний час працював на кондитерській фабриці в м. Станіслав. Під час відрядження до с. Кінчаки (нині – Івано-Франківський район Івано-Франківської області) познайомився з монахинею Студійського уставу, яка розповіла йому про Святоуспенську Унівську лавру. Маючи відпустку, поїхав до тієї обителі й у 1933 р. вирішив стати її послушником.

16 червня 1935 р. відбулися облечини брата Миколи Дейнеги. 15 липня 1938 р. він приймає Малу схиму з ім’ям Никанор. Дияконські свячення схимонаха Никанора (Дейнеги) проведено було 1 жовтня 1939 р. в м. Львів, у домашній каплиці в Митрополичих палатах Святоюрського комплексу. Святителем був Митрополит Андрей Шептицький. 29 жовтня 1939 р. новопоставлений диякон отримав пресвітерські свячення. Вони відбулись також у домашній каплиці, і святителем теж був Митрополит. Згодом ієромонаха Никанора (Дейнегу) призначили настоятелем львівського монастиря Священномученика Йосафата.

У 1942 р. за ініціативою Андрея Шептицького розпочалася акція порятунку євреїв. Згаданий монастир став одним із ключових місць переховування їх у м. Львів монахами Студійського уставу. Тут знайшли собі притулок Курт Левін, рабин Давид Кагане та ін. Під час цієї акції ієромонах Никанор (Дейнега) здійснював перевірки стану єврейських дітей у різних місцях переховування. Належав до найближчого оточення Митрополита, яке реалізовувало його задум стосовно допомоги переслідуваним.

Ієромонах Никанор брав участь у переховуванні жертв Голокосту не тільки в монастирі, а ще й у Митрополичій друкарні «Студіон». Власником закладу був ієромонах Йоан (Йозеф Петерс), який не повідомляв німецьку владу про своє душпастирське й монаше служіння, а жив під виглядом успішного бізнесмена. Ієромонах Никанор був на його підприємстві фактичним виконавчим директором.

Восени 1942 р. працівники друкарні погодилися на пропозицію українського підпілля видрукувати антинацистські листівки. СД невдовзі визначило, де їх було створено. 11 грудня 1942 р. виконавчого директора Митрополичої друкарні заарештовують. Ієромонах Йоан, розуміючи, що ієромонаха Никанора швидко розстріляють, приходить в СД й заявляє, що вся відповідальність за скоєне лежить на ньому. Студита заарештовують, згодом він потрапляє до концентраційного табору Дахау.

Ув’язнення ієромонаха Никанора (Дейнеги) тривало близько півтора року Перебуваючи в тюрмі на Лонцького, він підхопив туберкульоз. Кілька разів його хотіли вбити.

Після звільнення за сприяння Митрополита Андрея Шептицького ієромонах був переведений на укриття до Святопокровського монастиря сестер Студійського уставу, а потім переданий на догляд мешканці с. Якторів Надії Сай. У повоєнний час – був затриманий іще й радянськими органами держбезпеки, але згодом знову звільнений.

У 1951 р. по смерті архімандрита ієромонаха Климентія (Шептицького) згідно з його заповітом Никанор стає на чолі спільноти студитів. У 1950-х рр., після повернення монахів Студійського уставу із заслань, їхній новий очільник бере курс на заснування невеликих монастирів. Так виникли підпільні обителі в м. Львів, с-щах Рудно й Брюховичі, с. Зарваниця.

У лютому 1968 р. ієромонах Никанор був висвячений на єпископа-помічника Львівської архієпархії владикою Василем Величковським (1903–1973 рр.). Свячення були таємно здійснені в м. Львів на вул. Солов’їній у присутності лише трьох свідків: ієромонахів Володимира та Юліана (Вороновських) та їхньої матері Ксенії. Відтак життя новопоставленого владики знову стало важчим. Він опинився під іще пильнішим наглядом КГБ.

Від 1963 р. архімандрит проживав зі схимонахом Григорієм (Махом) на сучасній вул. Виговського, 58 у м. Львів. Працював кочегаром у Львівському державному медичному інституті. Кагебісти намагалися психологічно зламати єпископа. Був випадок, коли на подвір’я його будинку зайшло 50 міліціонерів, які простояли там цілий день.

Владика Никанор (Дейнега) помер 8 листопада 1982 р. Похований на Янівському цвинтарі в м. Львів.

5 листопада 1984 р. Яд Вашем на підставі зібраних свідчень ухвалив рішення присвоїти звання Праведника народів світу йому та співбратам у монашестві: схимонаху Теодозієві (Цибрівському) та схимонаху Лазареві (Шияну). Урятований студитами рабин Давид Кагане сам посадив на їхню честь дерева у Саду Праведників народів світу.